Історія коледжу

З давніх-давен жителі Придністров'я займалися хліборобською працею, сіяли жито і пшеницю, доглядали за родючими землями. Напевне, не випадково, що саме на Поділлі функціонує один із найстаріших навчальних закладів аграрного профілю в Україні - Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету. Коли з центральної траси в'їхати до Нової Ушиці, то здалеку, ліворуч, серед розкішних крон дерев біліють корпуси будівель з широкими вікнами. Це - Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету. У народі його називають "Кузня механізаторських кадрів". Сьогодні він готує фахівців за 6 спеціальностями.

А починалася його історія більше 110 років тому, за часів російського імператора Миколи ІІ, який видав указ про кредит на утримання в місті Нова Ушиця Подільської губернії нижчої ремісничої школи імені барона Павла Павловича Местмахера. За указом від 1 липня 1908 року нижчій ремісничій школі асигновано 2335 рублів, а починаючи з 1909 року - по 4670 рублів. Крім того, виділялось на обладнання та устаткування зазначеної школи - 29257 рублів 30 копійок. Заснував нижчу ремісничу школу барон Павло Павлович Местмахер, який у селі Песець Ушицького повіту мав маєток і хотів, щоб навколишні землі обробляли кваліфіковані спеціалісти. Барон був неодружений, тому з великою любов'ю ставився до своїх братів і сестер та їхніх дітей, їм же після смерті залишив своє майно. Племінниця Павла Павловича Местмахера Олександра Вікторівна вийшла заміж за власника маєтку в селі Хребтіїв Ушицького повіту Михайла Оскаровича Патона. З того часу П.П.Местмахера і М.О.Патона об'єднували не тільки спільні справи доброчинності, меценатства і активної діяльності в різних земських органах (вони обидва причетні до відкриття земської лікарні, фінансування школи і відкриття ремісничого училища), а й родинні стосунки. У жовтні 1909 року барон П.П.Местмахер помер в місті Кам'янець-Подільському, але був похований в селі Песець Новоушицького району. За переказами, сім’я Патонів була переселена ще російським царем Петром I з Голландії чи то Франції. Вихідці із цієї сім’ї були великими людьми: Петро Іванович Патон був генералом, сенатором російської імперії; його син - Оскар Петрович Патон -російським консулом у французькому місті Ніцца.

У Оскара Патона було семеро дітей - дві доньки: Наталія (27.06.1860 р.н.), Олександра (18.06.1862 р.н.) і п’ятеро синів: Олександр (11.10.1863 р.н.), Михайло (05.08.1865 р.н.), Володимир (28.08.1867 р.н.), Євген (04.03.1870 р.н.), Петро (21.09.1872 р.н.). Через деякий час він купив у селі Хребтієві землі у місцевого пана Сабанського та збудував прекрасний маєток. Після смерті Оскара Петровича у 1909 році, цей маєток переходить у власність до його сина - Михайла Оскаровича Патона. Люди переказують, що це був надзвичайно добрий, щедрий та привітний пан. В першу чергу він збудував кам’яну каплицю біля могили свого батька. Не шкодував Михайло Патон коштів для покращення життя своїх селян, тому за власні кошти звів у селі школу та навіть сам брав участь у будівництві храму. Пан, як розповідають люди, дуже любив працювати біля землі, на пасіці, у саду. З дитинства був привчений до праці, не цурався ніякої роботи, любив точність та охайність. Також був заядлим рибаком та мисливцем. Пан був добрячим чоловіком, тому щедро платив за роботу селянам, допомагав бідним та особливо багатодітним сім’ям. Часто перед святами він приносив подарунки дітям - різні ремені та навіть шапки. А людям, щоб якось допомогти матеріально, він давав солому, дрова, забезпечував хлібом та пашею для худоби. Відставний штабс-капітан Михайло Оскарович став головою повітових дворянських зборів. У Новій Ушиці в заможного єврея Зільбермана Йойни він придбав будинок і сад. На кошти родини Патонів у Новій Ушиці було збудовано цілий квартал. Деякі будинки збереглися до цього часу. Дружина Михайла Оскаровича Олександра Вікторівна мала медичну освіту. Коли до неї звертались хворі селяни - вона ніколи нікому не відмовляла. З її ініціативи в Новій Ушиці було обладнано пологовий будинок. Цей будинок зберігся дотепер, знаходиться він на території коледжу, в ньому проживають викладачі. Хребтіївський маєток в 1916 році відвідав старший брат Михайла Євген Оскарович Патон, який одружився з рідною сестрою Олександри Вікторівни, племінницею П.П.Местмахера Наталією Вікторівною. Невдовзі Євген Оскарович прославив себе як вчений зі світовим ім'ям в галузі містобудування і електрозварювання. Життя родини Михайла Оскаровича Патона трагічно обірвалося в 1919 році. В часи, коли панів вбивали, їхні землі забирали, все майно розкрадали. Патони змушені були виїхати зі свого маєтку та податися до Нової Ушиці, де їх вже чекав новий будинок по вул. Стара Поштова. Сім’я довго вагалася - куди податися - чи до Нової Ушиці, чи то в Київ до рідного брата Михайла - Євгена. І все ж доля вирішила все за них. Одразу по переїзду, буквально через декілька тижнів, вся сім’я була жорстоко розстріляна грабіжниками. Сам Михайло, у лікарні, через чотири дні, після важких поранень, помер. Правда, залишилась тоді жива покоївка - Катерина Матірко, що переїхала разом із паном у Нову Ушицю (тоді їй було 15-16 років). Дівчині дивом вдалось врятуватися: поки грабіжники безжально розстрілювали господаря дому, а потім пішли й по життя його дружини Олександри - вона відкрила вікно та сховалась під ліжко. Грабіжники подумали, що вона втекла. Правда, по суті вона нічого не могла сказати, бо настільки сильно тоді злякалася, що втратила зір.

У Новоушицькому коледжі немає такого студента чи викладача, який би не знав вислову Є.О.Патона "Метали - одна з основ сучасної цивілізації". Викладачі, студенти- пошуковці коледжу зустрічаються з старожилами, записують спогади, відроджують історію Ушицького повіту, історію родини Патонів і відслідковують зв'язок великого науковця з навчальним закладом. У 1908 училище прийняло перших учнів з числа міщан і селян. Першим директором училища став Воронов В.К. (1908-1916). Вчили тут слюсарів, токарів, ковалів, столярів. Водночас, давали початкові знання з російської мови, арифметики, рахівництва і креслення. У 1918 році ремісниче училище було реорганізовано в трирічну середню професійно-технічну школу. Директором призначено Скворцова В.О (1918-1929). За період свого існування заклад провів сім випусків. Точний відлік часу становлення Новоушицького технікуму механізації сільського господарства починається з 1930 року. Саме тоді на базі профтехшколи було створено цей заклад з чотирирічним терміном навчання. Першим директором технікуму був Чехміструк І.А. (1930-1932), з 1932 до 1941 року посаду директора обіймали Гунько Г.В. (1932-1935) і Самборський О.С.(1935-1941).

Перших кваліфікованих техніків-механіків було підготовлено і направлено на роботу в МТС у 1932 році. Останній, передвоєнний випуск, відбувся у 1940 році. У період тимчасової окупації 1941-1944 рр. фашистські загарбники повністю зруйнували навчально-матеріальну базу технікуму, в навчальних приміщеннях створили конюшні. Місцеве населення намагалося врятувати державне майно. Викладачі Головецька С.О. і Воронов В.К. зберегли багато підручників, які були використанні в навчанні в період відновлення роботи технікуму в квітні 1944 року.

Після визволення Поділля від фашистських окупантів у 1944 році почав оживати технікум, вщент зруйнований за час окупації. Силами директора технікуму Ожгібесова М.Н. (1944-1945), згаданих вище викладачів і студентів навчального закладу було відновлено навчально-матеріальну базу. Тривалий час, тридцять років, після Великої Вітчизняної війни працював директором технікуму і віддав усі свої здібності і сили для розвитку навчального закладу Снігур Г.С. (1945-1975). З 1947 року технікум випустив 15 тисяч 196 техніків-механіків, із них 12 тисяч 114 отримали спеціальність техніка-механіка, 1369 студента отримали дипломи з відзнакою.

Міцніла і розширювалася навчально-матеріальна база технікуму. У 1956 році утворено навчально-дослідне господарство. На сьогоднішній день воно функціонує як структурний підрозділ коледжу, де проходять навчальні та практичні заняття. Загальна площа земельних угідь становить 203,80 га, у т.ч. ріллі - 171 га, під навчально- виробничий сад відведено 10, 5 га. Господарство вирощує озимі та ярі зернові культури. Спеціалізується на вирощуванні племінних тварин (овець і свиней). Вирощена продукція з підсобного господарства використовується для здешевлення харчування студентів. 1959 року почав діяти заочний факультет. Першим завідуючим заочного відділенням був Мушенко О.В. За зміцнення і розширення навчально-матеріальної бази заочного відділення дбали Гулько Т.Г. (1966-1972); Бавровський М.П. (1972-1985); Кондрашук А.Я. (1985- 1999); Ясюк В.Ф. (1999- 2014); Костюченко І.І. (2014-2022).

У 1981 році розпочалося будівництво нового навчального корпусу на 960 учнемісць. У грудні 1987 року було введено в дію новий навчальний корпус. Останню цеглину у будівництві було закладено директором навчального закладу Петручаком В.Г. (1985-2001).

З ініціативи директора Олександра Петровича Піддубного (2001- 2014) у 2003 році було посаджено навчально-виробничий сад, який сьогодні дає гарні врожаї.

Директор коледжу Альльонов Олександр Михайлович (2014- 2018) важливе місце відводив якості підготовки учасників навчального процесу, виховній роботі, фізичному вихованню студентів і спортивно-масовій роботі.

У 2018 році навчальний заклад відзначив 110-літній ювілей професійної освіти на теренах району, який позначений віхами багатогранного життя і тих, хто вчив, виховував, і тих, хто вчився, і тих, хто далі продовжує кувати механізаторські кадри. Ядро нашого навчального осередку - колектив, який складається із 85 працівника. Навчально- виховним процесом займаються 37 висококваліфікованих викладачі та майстри практичного навчання. За їхніми плечима не один десяток літ, який вони присвятили своїй улюбленій роботі.

Івасик Мирослава Володимирівна (2018- 2024) перша в історії навчального закладу жінка – керівник. Основні напрями роботи були зосереджені на розвитку та зміцненні матеріально-технічної бази коледжу: поточні ремонти навчальних приміщень, корпусу гуртожитку, актової зали, бібліотеки, відремонтовано дах навчального закладу, частково замінено вікна гуртожитку та навчального корпусу на металопластикові, в навчальному корпусі та гуртожитку встановлено енергозберігаючі лампи. Придбано комп’ютерну та мультимедійну техніку для оснащення навчальних приміщень, автозапчастини для ремонту транспорту, що використовується в навчальному процесі, модернізовано навчальні лабораторії.

Належне місце відводилося підвищення якості навчального процесу, забезпечення реалізації ступеневої освіти, підвищення якості профорієнтаційної роботи, нарощування кадрового потенціалу шляхом збільшення частки викладачів з науковими ступенями, вдосконалення, зміцнення матеріально-технічної бази.

Сьогодні до послуг здобувачів освіти 26 просторих, світлих кабінетів, 23 лабораторії. Навчання здійснюється за спеціальностями: «Агроінженерія», «Транспортні технології», "Енергетичне машинобудування", "Будівництво та цивільна інженерія", «Агрономія» та «Лісове господарство».

Навчальний процес нерозривно пов'язаний з виховною роботою в коледжі. Традиційними є відкриті виховні заходи, які допомагають виховати і сформувати справжню особистість. При навчальному закладі функціонують гуртки художньої самодіяльності та спортивні секції. Організовуються екскурсії та поїздки історичними місцями нашої держави. Здобувачі освіти залучаються до краєзнавчої роботи, вивчають та досліджують історію навчального закладу. До послуг студентів гуртожиток на 220 ліжко місць, розміщений безпосередньо на території коледжу, їдальня, в якій для приготування страв використовується продукція навчально-дослідного господарства. Функціонує спортзал і комп’ютеризована бібліотека, більшість аудиторій обладнаних сучасною комп’ютерною технікою з виходом у мережу Інтернет. З прекрасним колективом, мудрими наставниками, чуйними і щирими здобувачами освіти будемо робити усе для того щоб ми досягали нових злетів, щоб наші випускники пишалися тим , що вони були студентами Відокремленого структурного підрозділу «Новоушицький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет».